припровадження

1. Дія за значенням дієслова “припроваджувати“; приведення, припровадження когось, доставлення до певного місця, часто з відтінком негласного супроводу або нагляду.

2. (у спеціальному, переважно юридичному контексті) Офіційна процедура доставлення затриманої або заарештованої особи до органів дізнання, слідства або до місця ув’язнення.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |