Значення
-
(у фонетиці) Про звук мови, зокрема приголосний, що набув молярної (твердопіднебінної) артикуляції внаслідок фонетичної зміни, коли язик піднімається до твердого піднебіння.
-
(у фонетиці) Про звук мови, що утворюється зближенням або змикання задньої частини спинки язика з молярною ділянкою твердого піднебіння (навпроти корінних зубів).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. моляризований, р. моляризованого, д. моляризованому, з. моляризованого, о. моляризованим, м. моляризованім, к. моляризований