Значення
-
Властивість або здатність чогось бути припрацьованим, тобто піддаватися остаточному опрацюванню, доведенню до належного стану або точної відповідності вимогам.
-
У технічних та виробничих контекстах — характеристика деталі, вузла або матеріалу, що визначає їх придатність до фінальної обробки, регулювання або підгонки під конкретні умови монтажу чи експлуатації.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. припрацьовуваність, р. припрацьовуваності, д. припрацьовуваності, з. припрацьовуваність, о. припрацьовуваністю, м. припрацьовуваності, к. припрацьовуваносте