Древослів

Словник Української Мови

приповіданка

[prɪpoʋidɑnkɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Короткий прозовий твір, переважно побутового або сатиричного характеру, з гострою, часто гумористичною розв’язкою; жанр, близький до анекдоту або новели.

  2. У народній творчості — коротка усна оповідь з несподіваним або повчальним закінченням; жанр фольклорної прози.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. приповіданка, р. приповіданки, д. приповіданці, з. приповіданку, о. приповіданкою, м. приповіданці, к. приповіданко

Більше записів