Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто належить до групи людей, що випадково опинилися в певному місці або приєдналися до якоїсь події, спільноти; випадкова людина, стороння особа.
2. У філософії (перев. у вченнях античних мислителів) — той, хто не належить до постійних, справжніх учнів школи чи вчителя, а лише випадково приєднався до них; слухач-аматор.
Приклад 1:
Гостя, сидячи біля неї, постерегла тим часом і по закусці, і по пиріжках, і по всьому[14], що обід був не припадковий, хоть би й святочний, а умисне приготований, як то кажуть, для сподіваних гостей… Еге-ге! Он і Хомутовников, хоть більше мовчки, але знов сидить біля панночки… Ось воно що!..
— Невідомий автор, “183 Pchilka Artushoki”