припадь

[prɪpɑdʲ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (діал.) Те саме, що припадок — раптовий напад хвороби, судом, непритомність.

  2. (діал.) Раптовий порив, спалах чогось (наприклад, вітру, злості).

  3. (діал., рідк.) Те, що припадає на чиюсь частку, наділ; призначення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. припадь, р. припаді, д. припаді, з. припадь, о. припаддю, м. припаді, к. припаде

Більше записів