припадь

1. (діал.) Те саме, що припадок — раптовий напад хвороби, судом, непритомність.

2. (діал.) Раптовий порив, спалах чогось (наприклад, вітру, злості).

3. (діал., рідк.) Те, що припадає на чиюсь частку, наділ; призначення.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |