Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що змушений щось робити проти власної волі, під тиском обставин або втручанням ззовні; підкорений, позбавлений свободи дій.
2. (У лінгвістиці, про мову) Такий, що вживається не за власним бажанням, а через офіційне встановлення, адміністративний тиск або соціальну необхідність у певному середовищі.
Приклад 1:
Вже коли почав, то докажу… Я вам признаюся, що я вас був ненавидів увесь час, відколи ми посварилися, але ще гірше зненавидів отого проститутника… Та я приневолений піддержувати з ним добрі відносини, бо Корзова наша давня знайома, і мама шанує її дуже… А вже ж ми європейці… ми маємо додержуватись усіх зовнішніх форм увічливості і не раз мусимо навіть переламувати свої безпосередні почуття. Це ж тільки азіати можуть через кожну дрібницю одразу хапатися за кинджали та гукати: «Ухады проч!!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
В квітні й старий Ґембицький відрікся управи театру, і Виділ “Бесіди” був приневолений післати до театру свого відпоручника, члена Виділу Миколу Заячківського, що фунґував при українськім театрі від 28/VІ – 15/ Недовгий побут Заячківського при театрі остане в історії українського театру сторінкою, що зазначилася зво- ротом до кращого.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”