1. Улагоджувати конфлікт, суперечку між кимось, відновлювати мирні, дружні стосунки між сторонами; мирити.
2. Змушувати когось змиритися з чимось неприємним, небажаним, пристосовувати до якихось обставин.
примирювати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він не прагнув примирювати щось. Миру не існувало для нього.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Частина мови: дієслово () |