1. (у граматиці) такий, що утворює єдине ціле з попереднім словом, не маючи самостійного наголосу та часто втрачаючи певні фонетичні ознаки; злитий у вимові з попереднім словом.
2. (у граматиці) такий, що належить до розряду прикметників, які вживаються лише разом із певним словом (зазвичай іменником), утворюючи з ним стійке словосполучення або термін.