прилюбність

Властивість або стан того, що є відкритим, доступним для сприйняття очей або розуму всіх, загальновідомість; те, що не є таємним або прихованим.

У морально-етичному аспекті — відкритість, чесність у вчинках, прямий і відвертий спосіб життя, що не терпить ніякої скритності.

У правовому контексті — принцип, згідно з яким розгляд справ у судах, діяльність державних органів, інституцій тощо має відбуватися відкрито, публічно, з можливістю присутності та контролю з боку громадськості.

Приклади вживання

Приклад 1:
Розкіш і прилюбність до дорогих уборів пішла вже, як пошесть, і між дрібну шляхту. Всі гроші, усей заробіток вони бгали в дороге убрання.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (однина) |