Значення
-
(у геометрії) Властивість геометричних фігур або їх частин щільно прилягати одна до одної без зазорів; стан, коли дві поверхні повністю збігаються або контактують по всій площі дотику.
-
(у техніці, медицині) Тісний контакт, щільне з’єднання поверхонь, деталей або тканин, наприклад, при зашиванні рани, складанні механізмів.
-
(переносно) Тісний зв’язок, гармонійне поєднання, узгодженість (наприклад, думок, понять, явищ).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. прилягання, р. прилягання, д. приляганню, з. прилягання, о. приляганням, м. приляганні, к. прилягання