1. (у геометрії) Властивість геометричних фігур або їх частин щільно прилягати одна до одної без зазорів; стан, коли дві поверхні повністю збігаються або контактують по всій площі дотику.
2. (у техніці, медицині) Тісний контакт, щільне з’єднання поверхонь, деталей або тканин, наприклад, при зашиванні рани, складанні механізмів.
3. (переносно) Тісний зв’язок, гармонійне поєднання, узгодженість (наприклад, думок, понять, явищ).