1. Сукупність приладів, інструментів, знарядь або устаткування, необхідних для певної роботи, заняття чи професії.
2. (переносно) Набір засобів, прийомів, властивих певній діяльності або сфері знань.
Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність приладів, інструментів, знарядь або устаткування, необхідних для певної роботи, заняття чи професії.
2. (переносно) Набір засобів, прийомів, властивих певній діяльності або сфері знань.
Приклад 1:
Китайці називали своє письмове приладдя «чотирма скарбами кабінету», оспівували його у віршах, піснях, легендах. Характерно, що китайські художники-каліграфи донині користуються традиційним письмовим приладдям — пензлем, тушшю, тушечницею та папером.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Подача S. Для чорнової обробки вибирають максимально можливу подачу на підставі характеристик жорсткості та міцності технологічної системи « верстат – приладдя – інструмент – деталь» ( ВПІД), потужно- сті приводу верстата, міцності твердосплавної пластини різця та інших обмежуючих факторів. Для чистової обробки її вибирають залежно від необхідного ступеня кінцевої точності та шорсткості оброблюваної по- верхні.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Для механічної обробки як найбільш поширеного методу утворення поверхонь виникнення сис- тематичних операційних похибок зумовлюється такими основними факторами: – похибки верстата; – похибки виготовлення інструментів і приладдя; – знос інструментів; – неточність налагодження верстата та встановлення інструменту; – деформації технологічної системи « верстат – приладдя – інстру- мент – деталь» (ВПІД); – теплові деформації верстата, інструменту й заготовки; – деформації під дією внутрішніх напружень в оброблюваному ма- теріалі; – похибки вимірювального інструменту та процесу вимірювання; – похибки базування та закріплення; – помилки робітника, який виконує обробку.
— Тютюнник Григорій, “Вир”