приладдя

1. Сукупність приладів, інструментів, знарядь або устаткування, необхідних для певної роботи, заняття чи професії.

2. (переносно) Набір засобів, прийомів, властивих певній діяльності або сфері знань.

Приклади вживання

Приклад 1:
Китайці називали своє письмове приладдя «чотирма скарбами кабінету», оспівували його у віршах, піснях, легендах. Характерно, що китайські художники-каліграфи донині користуються традиційним письмовим приладдям — пензлем, тушшю, тушечницею та папером.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 2:
Подача S. Для чорнової обробки вибирають максимально можливу подачу на підставі характеристик жорсткості та міцності технологічної системи « верстат – приладдя – інструмент – деталь» ( ВПІД), потужно- сті приводу верстата, міцності твердосплавної пластини різця та інших обмежуючих факторів. Для чистової обробки її вибирають залежно від необхідного ступеня кінцевої точності та шорсткості оброблюваної по- верхні.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Для механічної обробки як найбільш поширеного методу утворення поверхонь виникнення сис- тематичних операційних похибок зумовлюється такими основними факторами: – похибки верстата; – похибки виготовлення інструментів і приладдя; – знос інструментів; – неточність налагодження верстата та встановлення інструменту; – деформації технологічної системи « верстат – приладдя – інстру- мент – деталь» (ВПІД); – теплові деформації верстата, інструменту й заготовки; – деформації під дією внутрішніх напружень в оброблюваному ма- теріалі; – похибки вимірювального інструменту та процесу вимірювання; – похибки базування та закріплення; – помилки робітника, який виконує обробку.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |