Словник Української Мови
Буква
1. Навмисно створювати видимість, удавати з себе когось або щось, зображати когось іншого, часто з метою обману або приховування справжніх намірів.
2. Робити вигляд, прикидатися, що перебуваєш у певному стані (наприклад, хворим, сплячим, неуважним).
3. (Розм.) Приміряти, прикладати щось до себе, щоб оцінити розмір, вигляд або відчуття.
Приклад 1:
Прямі алюзії до погромницьких зборів, репресивних кампаній, виключень з партії… А ось цитата із «Богословсько-політичного трактату» Спінози: «Чи можна вигадати більше зло для держави, ніж те, що чесних людей відправляють як злодіїв у вигнання тому, що вони інакше думають і не вміють прикидатися? !» (с. 374).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Пояснення (explicatio in enumeratio Simplex) Не буду більше прикидатися поетом і вкотре запевняти, ніби прокидалася весна. Скажу лише, що був час, коли ще нічого не було.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”