прикидатися

[prɪkɪdɑtɪsjɑ] Дієслово

Буква:П

Значення

Навмисно створювати видимість, удавати з себе когось або щось, зображати когось іншого, часто з метою обману або приховування справжніх намірів.
Робити вигляд, прикидатися, що перебуваєш у певному стані (наприклад, хворим, сплячим, неуважним).
(Розм.) Приміряти, прикладати щось до себе, щоб оцінити розмір, вигляд або відчуття.

Граматичні форми:

я прикидаюся, ти прикидаєшся, він прикидається, ми прикидаємося, ви прикидаєтеся, вони прикидаються

Вечора наче і не було. І мами десь не було. Кинув гайкою по гильняку, так собі кинув, щоб кинути, — упав сич. Упав уже не живим. І де він там сидів на гильняку, і як я оце його вбив? Кинув, а він упав. А тут ще мами десь нема, і вечір не вечір — одні румуни та німці. Та осінь сіра, хоч прикидається ще жовтуватою. Тиф, та руді миші, та води у криниці нема, черпаєш відром одну мокру глину, і мами десь нема. Піду… А тут ще небо якесь не небо, старе і сиве, як баба Рятушнячка. Піду. Але ж куди вже його йти, як і вечір — чи це ще не вечір, але вечір…

— Микола Вінграновський