Словник Української Мови
Буква
1. Територія, що безпосередньо прилягає до державного кордону; смуга вздовж кордону.
2. У назвах адміністративних одиниць, органів влади, військових формувань тощо, що діють або розташовані на такій території (напр., Державна прикордонна служба України, прикордонний загін).
Приклад 1:
Відповідно до економічної програми легістів імператор проголосив землеробство «основним заняттям» й насильно переселив у китайське прикордоння десятки тисяч селянських родин, зобов’язавши їх водночас і піднімати цілину, і захищати кордони держави від нападників-кочів- ників. По всій імперії було узаконено приватну власність на землю й замінено податок з урожаю земельним податком.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”