прикмітний
[prɪkmitnɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
Прикметник, що утворений від власної назви (імені, прізвища, географічної назви тощо) і вказує на належність, зв’язок або походження від неї.
-
Прикметник, що є похідним від іншого прикметника або дієслова та виражає ознаку, яка може проявлятися, набуватися (на відміну від постійної якості).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. прикмітний, р. прикмітного, д. прикмітному, з. прикмітного, о. прикмітним, м. прикмітнім