1. Який є характерною ознакою когось або чогось, виразний, помітний, такий, що легко впізнається.
2. У граматиці: що належить до прикметника як частини мови або пов’язаний з ним (наприклад, прикметна форма, прикметне відмінювання).
прикметний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Один був Турн, царьок нешпетний З Латином у сусідстві жив, Дочці і матері прикметний, І батько дуже з ним дружив. Не в шутку молодець був жвавий, Товстий, високий, кучерявий, Обточений, як огірок; І війська мав свого чимало, І грошиків таки бряжчало, Куди не кинь, був Турн царьок.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прикментик () |