Значення
-
Властивість прикметника як частини мови; сукупність граматичних категорій (рід, число, відмінок, ступені порівняння) та синтаксичних функцій, характерних для прикметників.
-
У філософії та логіці — властивість, яка виражає якість або стан предмета, відмінна від субстанційності (самостійного буття); атрибутивність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. прикметниковість, р. прикметниковості, д. прикметниковості, з. прикметниковість, о. прикметниковістю, м. прикметниковості, к. прикметниковосте