1. Властивість прикметника як частини мови; сукупність граматичних категорій (рід, число, відмінок, ступені порівняння) та синтаксичних функцій, характерних для прикметників.
2. У філософії та логіці — властивість, яка виражає якість або стан предмета, відмінна від субстанційності (самостійного буття); атрибутивність.