Прикметник-присудок — це синтаксична функція (роль у реченні), коли прикметник у формі називного або знахідного відмінка виступає основним (іменним) присудком, тобто вказує на ознаку підмета і зв’язується з ним за допомогою відмінкового зв’язку або зв’язкового дієслова (є, буде, став тощо). Наприклад: “Квітка гарна“, “Вона зробила стіл міцний“, “Дім новий“.
Прикметник-присудок — це також традиційна назва для складового іменного присудка, який складається з відмінюваної форми зв’язкового дієслова та прикметника в ролі іменної частини (присудкового члена). Наприклад: “Будинок був високий“, “Лист став жовтим“.