прикладання

1. Дія за значенням дієслова прикладати — наближення, притулювання одного предмета до іншого з метою зіставлення, вимірювання, перевірки або з’єднання.

2. (у математиці, геометрії) Метод доказу рівності геометричних фігур шляхом суміщення їх накладанням одна на одну.

3. (переносно) Старанність, ретельність, зусилля, вкладені в якусь справу; застосування знань, умінь.

4. (застаріле або спеціальне) Додавання, приєднання чогось до чогось іншого.

Приклади вживання

Приклад 1:
Аніскільки не порівнюючи рівень наших обдарувань, зазначу, що нас зближує широта і спосіб прикладання творчих сил у переломні для України часи. Михайло Драй-Хмара — поет, перекладач-поліглот, учений-слов’яніст, педагог — жив і творив в епоху створення Української Народної Республіки, її розпаду і реальності існування України у «сім’ї братніх народів».
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
Точку прикладання сили можна пе- ренести вздовж її напрямку не зміню ючи в ц і л о м у д і ї с и л и н а т і л о А л е т а к е п е р е не- сення точок прикладання сили змінює ро з- поділ деформацій і сил пружності в реал ь- ному тілі. Другий закон Ньютона встановлює зв’язок між взаємодією тіл і зміною їх по с- ту пального ру ху і тому він є основним за- коном динаміки поступального руху.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Я к- що розглянути елементарне переміщення rd  , то силу F  можна вважати сталою, а Фізичні основи механіки 16 рух точки її прикладання – прямолінійним. Елементарною роботою dA сили  F на переміщенні r d називається скалярна ве- личина ( ) ( ) dSFdScosFdt, F r d , F A d S== = = αυ , де r ddS = – елементарний шлях, α – кут між векторами  F і r d , SF – проекція век- тора  F на напрямок вектора r d (рис.7).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |