1. Який розташований, відбувається або існує близько до кінця чогось; заключний, фінальний.
2. Який настає, з’являється або додається в самий кінець, наприкінці чогось.
Словник Української Мови
Буква
1. Який розташований, відбувається або існує близько до кінця чогось; заключний, фінальний.
2. Який настає, з’являється або додається в самий кінець, наприкінці чогось.
Приклад 1:
Все більше спогадів і менше сподівань Все більше спогадів і менше сподівань… І на чолі — утрат сліди глибокі… Як непомітно ближчає та грань, Що жде за нею прикінцевий спокій! Так гірко відати, що юність відцвіла!
— Тютюнник Григорій, “Вир”