Значення
-
(у фізиці) Кут між напрямком поширення світлового променя та перпендикуляром до поверхні, на яку він падає; також — кут між напрямком руху частинки (наприклад, електрона) та певною виділеною віссю або площиною.
-
(у техніці, геодезії) Нахил, відхилення чогось від вертикального або горизонтального положення; кут, на який відхилений об’єкт.
-
(переносно, застаріле) Схиляння, нахил (наприклад, голови) як жест; також — схильність, прихильність до чогось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. прихилення, р. прихилення, д. прихиленню, з. прихилення, о. прихиленням, м. прихиленні, к. прихилення