прихилення

1. (у фізиці) Кут між напрямком поширення світлового променя та перпендикуляром до поверхні, на яку він падає; також — кут між напрямком руху частинки (наприклад, електрона) та певною виділеною віссю або площиною.

2. (у техніці, геодезії) Нахил, відхилення чогось від вертикального або горизонтального положення; кут, на який відхилений об’єкт.

3. (переносно, застаріле) Схиляння, нахил (наприклад, голови) як жест; також — схильність, прихильність до чогось.

Приклади вживання

Приклад 1:
Для цього є не лише філософічна інтерпретація даних ознак, а передусім особисте прихилення до Ісуса Христа. Цей аспект тісно пов’язується з Христом і надає вірі вимір як христологічний, так i eклезіальний.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: іменник (однина) |