приходько

1. Прізвище українського походження, що походить від слова «прихід» або «приходити».

2. (заст., іст.) Особа, яка нещодавно прибула, прийшла в певну місцевість; новоприбулий, прибулець.

3. (заст., іст.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — особа, яка переселилася на землі феодала і перебувала під його юрисдикцією.

Приклади вживання

Приклад 1:
Як згадував у своїх спогадах «Під сонцем Поділля» секретар комісії з питань повстання університету Віктор Приходько, в майбутньому член Української Центральної Ради, голова Подільської губернської народної управи, «професор Огієнко не день і не два просиджував над планами і кошторисами, не один раз переступав пороги Гетьмана, поки підписав два декрети: один про створення у Кам’янець-Подільському Державного Українського Університету, а другий — про номінацію ректором Івана Огієнка» 5–6 липня 1918 року. Історія Кам’янець-Подільського українського державного університету починає свій відлік від 17 серпня 1918 року, коли гетьман Павло Скоропадський підписав закон про його заснування.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |