пригоже

Тлумачення із “Словника української мови”* ПРИГ О ЖЕ , присл. Те саме , що г о же . Гарнеє житце , помнож його боже ! Колос , немов перемитий , Щіткою густо ізлився пригоже (Манж., Тв., 1955, 54); // у знач. присудк. сл. Нашому роду так не пригоже ! ( Барв ., Опов.., 1902, 85). Тлумачення із “Словника української мови”* ПРИГ О ЖИЙ, ПРИГ О Ж , а, е. 1. нар .- поет . Те саме , що г о жий 1. – Балабуха чоловік вчений , пригожий , має вже парафію (Н.- Лев ., III, 1956, 54); Пригож мій дядько , Радя Локотош. У нього зір – як зорі в морі ( Сос ., II, 1958, 347); На козаку й рогожа пригожа (Номис, 1864, № 786); // у знач. ім. приг о жий , жого, ч.; приг о жа , жої, ж. Гарна , вродлива людина . Ой , з-за гори вітер віє , Там пригожий жито сіє , Ой , там ходить чумак гожий Та на личеньку кращий рожі (Укр. лір . пісні , 1958, 539). 2. розм. Те саме , що г о жий 3. Вона привикла дома , що її батько про все старався .. Коли ж вийшла за панотця , переконалася , що її муж ні до чого не пригожий ( Март ., Тв., 1954, 355); Я не вірю , що пригож Нам лиш мажор , а сум кінчається (Бичко, Простота , 1963, 66); // Відповідний для чого-небудь . В неділю я не мав пильної роботи , ходив по лісі , лежав у холодку та думки думав , і вернувся вечором додому в настрої , дуже пригожім до писання поезій ( Мак ., Вибр., 1954, 141); // Зручний ( про момент , час і т. ін.). Мотря цілий вечір водить за нею напруженими очима і вичікує пригожого моменту , щоб одверто поговорити з сестрою (Вільде, Пов. і опов., 1949, 220).