приговорювати

Приклад 1:
Хотiла було сваритись на дочку, зачим довго проходила, так та ж як узяла коло неї леститись, i приговорювати, i розважати її, а сама пiч топити, зiлля кришити, горшки наставляти, так що горить у неї дiло. Не вспiла оглянутись, вже у Марусi i готов обiд: сiла, ручки зложила i, знай, матi розказує, як-то їй добре було йти на базар холодком, що бачила на мiстi, як торгувалась, як купувала; i кого бачила, i з ким говорила, i яка проява лучалась: усе-усе до послiднього раз по й’ять розказувала, тiльки про Василя нiчичирк!
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
Став Наум над нею, помоливсь, зложив руки нахрест та й став приговорювати: — Донечко моя милая! Марусенько моя незабутняя!
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
Об старiй Настi вже нiчого й говорити: не здужала не то що порядку давати, та й з мiсця не вставала; усе сидiла бiля покiйницi, i вже не плакала, бо i слiз не стало, а тiльки тяжко здихала i нi пiвслова не здужала, голосячи, приговорювати. Послухавши псалтиря, що дяк усе читав, Наум сiв бiля своєї старої та й каже: — Що, стара!
— Самчук Улас, “Марія”