приголовник

1. Висока підставка або подушка в головах ліжка, дивана тощо, призначена для спання, відпочинку.

2. Частина головного убору (наприклад, козацької шапки), що прикриває потилицю.

3. Застаріла назва для підголов’я — місця в головах ліжка або могили.

4. У техніці: деталь, пристрій або конструкція, розташована в головній частині чого-небудь, наприклад, опора для кінця валу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |