приголовач

Тлумачення із “Словника української мови”* ПРИГОЛ О ВАЧ , а, ч., діал. 1. Приголів’я . Здавалося Андрієві , що як сіла вона [ мати ] звечора біля приголовача , та так і просиділа до ранку , дивилася на нього , ледь-ледь перебираючи його кучері (Минко, Вибр., 1952, 8); Над ними стояв стражник й шурхав рукою під приголовач (Панч, Синів .., 1959, 57). 2. Верхній поперечний брусок у віконній рамі або одвірку . Заходячи в двері , чоловік трошки пригнувся , хоч приголовач одвірків був дуже високий ( Ле , Право .., 1957, 223).