1. Технічний термін, що означає стан деталі (переважно металевої), яка має фальць — загнутий під кутом край або шов, з’єднаний шляхом його підгинання та обтискання (наприклад, для з’єднання листів жерсті або кріплення днища до стінки металевої посудини).
2. У переносному значенні — щільно приєднаний, припасуваний або пристосований до чогось, часто з відтінком значення “несамостійний”, “надто пристосований” (зазвичай про людину або її позицію).