1. У фонетиці: короткий звук, що виникає при вимові голосних звуків з легким розмиканням голосових зв’язок, який сприймається як слабкий гортанний пририв або шелест; глоттальний змичний звук.
2. У поетиці та літературознавстві: назва діакритичного знака в кириличній писемності (҆), що історично використовувався в церковнослов’янській мові для позначення придихування (густого або тонкого придиху) на початку слова.