Словник Української Мови
Буква
1. Ритуальні плачі та голосіння над померлим, які виконуються під час похоронного обряду, часто мають певну традиційну мелодійно-мовну структуру.
2. Емоційне, скаржливе висловлювання, часто з елементами нарікання або плачу, що виражає печаль, невдоволення або розпуку.
3. У фольклористиці — жанр обрядової поезії, ліричні імпровізації, пов’язані зі значними подіями в житті людини (смерть, весілля, проводи в армію), що характеризуються певною мелодійністю та повторюваними образами.
Приклад 1:
І той камінь був він сам.А коли розум, настирливий проповідник, засохлий мудрець, що не спроможен зрозуміти бажання, злякано починав свою нужденну казань, він подібен був до цяцькового кораблика на хвилях справжнього моря, і всі причитання його нагадували скарги господаря, що взявся б намовою спинити потік із тріснутої водогінної труби.Вночі йому снився сон. Він ішов розкішним садом по рівній алеї, затіненій гіллястими деревами, що під листом їх ховались довгасті, як банани, овочі.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”