мелун

1. Міфологічний персонаж у слов’янському фольклорі, злий дух, що живе у воді (річці, болоті) або лісі, часто описуваний як істота з довгими волоссям і бородою, схожа на чоловіка або звіра, яка може шкодити людям.

2. Заст. та діал. Назва нечистої сили, чорта, біса.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |