1. Ставати причиною чогось, спричиняти, викликати якісь наслідки або явища.
2. (У пасивних конструкціях) Зазнавати чогось неприємного, зазнавати шкоди, страждати від чогось.
причинятися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Одне слово – український театр повинен таку мету, яку має письменство взагалі, і ще більше, бо має причинятися до розвитку письменства”. Про театр думали тоді в цілому краю і жваво ним інтересували- ся.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Частина мови: дієслово () |