Словник Української Мови
Буква
1. У церковній практиці: частина просфори, вийнята на проскомидії на честь Богородиці, святих або померлих, а також спеціальний богослужбовий хлібець із зображенням хреста, що освячується під час літургії; причастя.
2. Застаріле: участь, причетність до чого-небудь, зв’язок із якоюсь справою (зазвичай негативного характеру).
Приклад 1:
На Рождественских святках хозяева поехали в село навестить своих знакомых, в том числе и отца Нила, и отца диякона, и весь причет церковный. Она осталася одна в доме.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
Тепер в тій стороні причет у підрясниках ходить і з бородами, то панотці мусять ходить в рясі; а давнішніми часами причет був стрижений та голений, і зодягались, хто як міг: хто в сюртуку ходив, хто в свитині, а хто й добрий мав жупан, або бекешу; то панотці ходили без ряс: і по підряснику знати було, хто йде. І о. Гервасій, хоч без ряси йшов, та всі його пізнавали, хоч би й чужосторонні: борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка.
— Тютюнник Григорій, “Вир”