1. (про судно, човен) Такий, що причалений, прив’язаний до берега, пристані чи іншого об’єкта за допомогою канату, швартова; закріплений на стоянці.
2. (переносно, розм.) Дуже втомлений, знесилений; такий, що ледве тримається на ногах від стомлення.
Словник Української Мови
Буква
1. (про судно, човен) Такий, що причалений, прив’язаний до берега, пристані чи іншого об’єкта за допомогою канату, швартова; закріплений на стоянці.
2. (переносно, розм.) Дуже втомлений, знесилений; такий, що ледве тримається на ногах від стомлення.
Приклад 1:
І степом, і лугом, і від Сули на принишкле за возами козацтво погецало кевкання конячих селезінок, брязкіт гнуздечок та причавлений запах трав. Усе польське військо бриніло — його обліпили коники.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”