1. Властивість за значенням дієслів “прибити” та “прибиватися“; стан того, хто прибився або прибитий.
2. (перен.) Пригнічений, сумний, зневірений стан; апатичність, млявість.
прибитість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І хоча в 1954-му він усе ще залишався патріотом своєї країни, але вроджений вітальний дух і почуття справедливості допомогли Василеві здолати віковічну «прибитість» і страх перед світом, що міцно вкорінилися в душах українських селян після голоду 1933-го, репресій 1920—1930-х та воєнного лихоліття. Срібна медаль, яку Василь Стус отримав за рік після смерті Сталіна, вабила обіцянкою відкритості всіх доріг, а тому 16-річний юнак майже без вагань зібрав речі та й майнув до Києва — столиці тієї справжньої України, за якою він тужив і якою марив.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”
Частина мови: іменник (однина) |