прясло

Приклад 1:
ÅËÅÃ²ß Ç Ã²ÄÐÎͲÌÀÌÈ стривайдно це з наших сторін голубе просторіння струмує оце сотворіння зоветься вода починає життя зі струмка і доходить нестримне двомор’я з однокорення парослі слів розвівають зелені штандарти по усіх берегах і заплавах де коні стриножені вчаться азбуки людського духу і диму вночі стережуть у тривозі нашу дитинність гулку тятиву прокреслений змійкою глечик сторожко спить городише з лози м’якими губами випасають росу тишу і місяць призваблений чорториїв чорними скибами кільчиться недовіра до виру і віра певнішає у веретено Світогляд Святовита 35~у прясло шлюбну обручку ремесел народи як птахи здіймаються в вирій а ми вкорінилися лісе і степе на п’яді галявин пеньками орал вродися з меду молок зі сльози з прастовбура призабутої мови мій струмене струє моя бистрино водограю бистрице зі стрімчаками стрию на ярім камінню світлице для нявок русалчині русла вираю для пстругів родися ріко стронавко і стронно і стринє і стрипо і струже і стрвяже стривігоре і стире і дністре вас я приємлю бо з тілом води лиш тіло коханої схоже у ласці у пластиці в плаві у праві тайни зачаття сім’я сім’ї запліднень очей язика лоно роде твоє на всю оболонь під небом трипільського поля о як недавно начебто десять літ чи вчора чи хвильку назад ще ми вкрай води злюбувались щоб дати краплю великому плесу і гонові гену крізь літописся з дна лона з дна лану з безодні з бездоння дону дніпра дунаю виносимо водо ім’я плід шлюбування дани й стрия в намулі у твані у похованні шукали правдиве прадавнє лице подобизни довго нам бракувало в криничці на скелі і черепку пекторалі іконі вікні то ж слався ти невловима І. Калинець. Невольнича муза ~36 без миті застою і безруху миті мінливолика велика але однісінька як і вітчизна стривайдно бо з наших сторін голубе просторіння струмує оце сотворіння зоветься вода а наше шукання її корневища не що інше як ностальгія 3.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”