1. (у філософії, особливо в працях Григорія Сковороди) Той, що є справжнім, істинним, вічним; протиставляється “прямуваному” — мінливому, видимому, тлінному.
2. (заст., у ширшому вжитку) Той, що направляє, веде, керує чимось або кимось; провідний.
прямуючий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |