Словник Української Мови
Буква
1. Розташований або спрямований вертикально вгору, перпендикулярно до горизонтальної поверхні; стрімчастий, вертикальний.
2. У географії та геології: такий, що має характер крутої, майже вертикальної скелі або урвища (наприклад, про схил, берег, обрив).
Приклад 1:
Бумерангами свідчень я катую тебе, а ти Прямовисний, як ангел, — і я обираю втечу. «Витривалість в дорозі — і невитривалість у вірі…» Витривалість в дорозі — і невитривалість у вірі.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”