прямостоячий
[prjɑmostojɑt͡ʃɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
(про рослини) Такий, що має стебло, яке росте вертикально вгору, не схиляючись до землі і не в’ючись.
-
(перен., про людину) Такий, що має горду, впевнену поставу; стійкий, непохитний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. прямостоячий, р. прямостоячого, д. прямостоячому, з. прямостоячого, о. прямостоячим, м. прямостоячім