Словник Української Мови
Буква
1. Тонка гнучка гілка дерева або куща, очищена від листя та паростків, що використовується для плетіння, зв’язування чи як рідка для биття.
2. Тонкий металевий стрижень, зазвичай круглого перерізу, що використовується в техніці, будівництві або побуті.
3. (у множині, розм.) Старовинна одиниця вимірювання довжини, що дорівнює приблизно 4,5 метра.
Приклад 1:
Нова хата, біла, чепурна, привітно виглядала з-за обголених лихою осінньою негодою груш та рядка прутнястих верб. Двір був просторий, чистий, оплетений; ззаду, на току, стояли ожереди соломи; з лівого боку чорніли грядки та невеличкий молодий вишник; з правого – хлівець, загорода та погріб.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
на відстані 50 км і пруть на Прут. Бої під Миколаєвом і під Ковелем.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 3:
Так не раз і не два постраждали нічим не винні люди: у театрі під час вистави професор побив ціпком поважного купця Гофріхтера, у неділю потовк у костелі застудженого інтроліґатора, просто посеред вулиці мало не до смерті забив літнього пана, вельмишановного підприємця Яна Коллера, відомого як «alte Gardel», тобто «стара ґвардія» — саме того, який за своє життя побудував у Галичині стільки мостів та колій, зокрема — мости через Прут у Яремчому та Ямній і 518-метровий тунель у Бахрівці. Та це ще не все.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”