прудивус

Тлумачення із “Словника української мови”* ПРУД И ВУС, ПРУД И УС , а, ч ., розм. Той , хто має довгі , пишні вуса ; вусань , крутивус . [ Горпина :] Загляну хоч у вікно , може , на мене задивиться який кожум’яцький прудивус (Н.- Лев ., II, 1956, 480); Увечері хтось уже виспівував і частівки про те , що « наш Мишуня – прудивус , в нього виріс білий вус ..!» (Ю. Янов., II, 1954, 131); Як я того прудиуса любила , не одні я черевички зносила (Сл. Гр.); – Що за баляндрасник отсей прудиус ! – каже , сміючись , Сомко (П. Куліш , Вибр., 1969, 92); * У порівн. Він насупив брови , мов казковий прудивус (Вільде, Повнол. діти , 1960, 195).