1. Зменшувально-пестлива форма до прикметника “прудкий”: який рухається швидко, моторний, жвавий (переважно про тварин або малих дітей).
2. (переносно) Про того, хто швидко мислить, виявляє кмітливість, тямущість.
прудкенький
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
«Та хай там що, — роздумував Конашевич, — а треба готуватися до Туреччини…» До кімнатки, сіпаючи роздвоєною заячою губою, зазирнув язиджі — прудкенький на ноги та веселий на очі ханський писар. Побачивши на колінах у кутку козака, він чемно у дверях затих, поки козак помолиться, і коли той підвівся, язиджі підскочив до нього й, показуючи на свою шию, став розтягувати її, як гуму в повітрі, а заразом тикати пальцем на пояс та каламар.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикментик () |