пручання

[prut͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Дія за значенням дієслова «пручатися»; активна відправа, спротив, опір чи незгода, що виражається в діях або поведінці.

  2. (у техніці, фізиці) Властивість матеріалу або конструкції чинити опір зовнішнім силам, що намагаються її деформувати або зрушити; опірність.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. пручання, р. пручання, д. пручанню, з. пручання, о. пручанням, м. пручанні, к. пручання

Більше записів