Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова «пручатися»; активна відправа, спротив, опір чи незгода, що виражається в діях або поведінці.
2. (у техніці, фізиці) Властивість матеріалу або конструкції чинити опір зовнішнім силам, що намагаються її деформувати або зрушити; опірність.
Приклад 1:
Але ревiзор i сама вона — обидвоє вони знали, що з цього пручання нiчого не вийде, що вони таки пiдуть до ревiзорової каюти. Нарештi, коли Лесiне обличчя мало не згорiло вiд ревiзорових поцiлункiв, вона раптом тремтячим голосом промовила: — Я згодна.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”