Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що має певне прозвище, яким його називають; відомий під певним прозвищем.
2. Який має додаткове ім’я, прізвисько, що вживається поряд з основним ім’ям або замість нього (переважно в історичному контексті або про прізвиська правителів, лицарів тощо).
Приклад 1:
Палали над Остром багаття, іскри летіли просто в небо, а в стороні, під вербою, лежали закуті з московського наказу — на них поклали вину за безчинства — Сомко, Золотаренко, прозиваний Васютою, чернігівський полковник Склич, лубенський Шамрецький, переяславський Щуровський, осавул Буть, ігумен Загоровський і ще кільканадцять сотників, хорунжих, бунчужних. Голота ж грабувала Сомкові вози, грабувала Ніжин.
— Франко Іван, “Мойсей”