прозопопея

Значення

1. У риториці та літературознавстві — стилістичний прийом, що полягає в уособленні неживих предметів, явищ природи або абстрактних понять, коли вони наділяються властивостями живої істоти (здатністю говорити, думати, почувати); персоніфікація.

2. У античній риториці — прийом, при якому оратор вкладає слова в уста відсутньої, померлої або вигаданої особи, або ж звертається до неї, як до присутньої.

Правопис та відмінювання