Словник Української Мови
Буква
1. Один з двох основних родів художньої літератури (поряд із поезією), що відтворює дійсність в об’єктивно-описових формах, переважно в художній оповіді; твори цього роду, написані переважно без рими та чіткого ритму.
2. Перен. Повсякденне, буденне життя з його звичайними, практичними турботами; рутина, побут.
3. Заст. Мова у її звичайній формі, без ритмічно-мелодійної організації, властивої віршам.
Приклад 1:
Захист, звісно, сумнівний, але ціннісні пріоритети — наочні й незаперечні… Реалії побуту, буднів, ясна річ, проникають на сторінки щоденника, але якось не педалюються, не претендують на місце центрального сюжету, проходять як самозрозуміле тло, як «проза життя». Матеріально ми жили загалом досить скромно, звичайно, з періодичними поліпшеннями (та й город і сад дуже допомагали).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Він розуміє, що проза — це не те, про що говориться, а те, як про щось сказано. […] Тарас Прохасько 1.0 — создание файла, mirabel.lv, september 2011 Юрко Іздрик Флешка-2GB Розділ перший.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 3:
Як поет стала відома наприкінці 2000-х, вірші та проза перекладені сімнадцятьма мовами. «ДО ЕР» — книжка вибраного, що вміщає 369 віршів (1994-2014 pp.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”