пройнятість

1. Абстрактний іменник, що означає властивість бути пройнятим чим-небудь, насиченим якоюсь ідеєю, почуттям, якістю або речовиною; глибока проникненість чимось.

2. У літературознавстві та мистецтві — інтенсивність вираження певного настрою, ідеї або почуття в художньому творі, що робить сильний емоційний вплив на сприйняття.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |