проїдати

Приклад 1:
Чому ми, нарештi, не соромимось проїдати тут народнi грошi… саме в той час, коли навкруги нас люди живуть у неможливих злиднях, у таких злиднях, що аж ридати хочеться… Чому ми, нарештi, боїмось виносити гiрку правду на люди (хоч люди й без нас її знають) i ховаємо по своїх ком’ячейках? — Ну, ця вже сльоза й ця карамелька зовсiм не до дiла, — сказав лiнгвiст.
— Невідомий автор, “192 Val Dshniepi Mikola Khvil Ovii”

Приклад 2:
Керівництво таких підприємств не прагнуло до конструктивФ них дій з ряду причин, серед яких виділимо наступні: •• відсутність віри в можливість успіху у ситуації загальФ ної економічної невизначеності динамічних змін умов господарювання; •• особиста незацікавленість керівників в перспективах розвитку підприємств (вважали за краще “проїдати” капітал); •• некомпетентність керівництва підприємств, особливо в областях маркетингу (уміння орієнтуватися на ринку, знання свого теперішнього і потенційного споживача, володіння технологіями просування товару і ціноутвоФ рення), фінансового управління і стратегічного плануФ вання; •• відсутність можливостей поповнення оборотних коштів; •• очікування на відновлення субсидування з боку держаФ ви; •• надія на отримання фінансування від стороннього інвеФ стора (новий власник, банк, партнер) без виконання наФ далі своїх зобов’язань перед ним. 481 Ðîçä³ë 11Отже, перший період характеризувався з одного боку поФ явою і значним посиленням прояву ризикових факторів у вітчизняному підприємництву, а з іншого відсутністю наукоФ воФобґрунтованої системи управління ризиками, орієнтацією лише на інтуїцію і минулий досвід керівництва підприємств.
— Котляревський Іван, “Енеїда”