1. Технічний термін, що позначає вертикальне відхилення (прогин) елемента конструкції (балки, троса, проводу тощо) від початкової прямої лінії під впливом власної ваги або зовнішнього навантаження.
2. У геодезії — величина відхилення ділянки земної поверхні або лінії від заданого напрямку (наприклад, від горизонталі).
3. У розмовній мові — обвисле, опукле місце на поверхні чогось; випуклість або увігнутість, що утворилася від провисання (наприклад, провис дивана, провис мотузки).