1. (від дієслова “проводжати“) Такий, якого проводжають, супроводжують; той, хто йде разом з кимось для вшанування або захисту.
2. (у спеціальному вжитку, перев. про тварину) Такий, якого ведуть на повідці, у нашийнику тощо; привідний.
Словник Української Мови
Буква
1. (від дієслова “проводжати“) Такий, якого проводжають, супроводжують; той, хто йде разом з кимось для вшанування або захисту.
2. (у спеціальному вжитку, перев. про тварину) Такий, якого ведуть на повідці, у нашийнику тощо; привідний.