проводотримач

[proʋodotrɪmɑt͡ʃ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Проводотримач — спеціальний пристрій або елемент електричної конструкції, призначений для надійного фіксування та кріплення електричних проводів, кабелів або шин, що забезпечує їх статичне положення, захист від механічних пошкоджень та перетирань, а також безпеку експлуатації.

  2. Проводотримач — професійний термін у сфері електромонтажних робіт та електротехніки, що позначає будь-який кріпильний виріб (наприклад, скобу, хомут, клипсу, планку), який утримує провідники на поверхні або всередині конструкцій.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. проводотримач, р. проводотримача, д. проводотримачеві, з. проводотримач, о. проводотримачем, м. проводотримачеві, к. проводотримачу

Більше записів